Як мультиварка стала моїм найкращим другом
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею не складалися. Я навіть яєчню примудрялася спалити або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
Перший час я обходила її стороною. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче щось із космічного фільму. Але голод — не тітка, і настав момент істини.
На
блозі знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене надихнула. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і стала чекати.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік вийшов з кімнати здивований: "Невже ти готуєш?".
Коли я зазирнула всередину, то була вражена. Це була їжа, а не щось неїстівне! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми поласували нею за лічені хвилини.
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона пробачає мені всі помилки: у ній нічого не горить і не втікає і можна не боятись опіків. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.
